Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» висвітлює проблеми трансформації російського суспільства під впливом медіатехнологій.
На початку 2000-х років автор працював у Москві журналістом і телевізійним продюсером та мав можливість спостерігати за творенням глобальних медіасимулякрів.
У книзі змальований феномен російського телебачення як механізм, що впливає на політичні тренди, історію країни та свідомість громадян.
—❖—
«Нічого правдивого й усе можливе», як і кожна справжня книжкова віха, має кілька рівнів прочитання, кілька контекстів, у кожному з яких свої культурні коди доступу, реалії і персонажі. По-перше, це книжка автобіографічна: постать Пітера виростає з недосвідченого молодого журналіста у справжнього стріляного горобця пера і камери. По-друге, це книжка про Росію в певній часовій перспективі: від Росії малої брехні до Росії, збудованої на повній і безповоротній відносності сенсів, де сказане й написане не важить уже зовсім нічого. По-третє, це книжка про антропологічний експеримент, у якому люди ніколи не є самими собою, а завжди грають когось іншого, володіють кількома ідентичностями. Книжка Померанцева насправді — про катастрофу, яка є в людях, між людьми і яка ще попереду.
Андрій Бондар, український поет, публіцист, перекладач
—❖—
Ці оповідання — спогади про Москву «нульових» — написано від першої особи, але це не збірка, а цілісний твір у трьох діях. Це могла б бути поема (алюзія до Дантової «Божественної комедії») чи, наприклад, опера. Так чи так ідеться про подорож пеклом, про втрату обрисів реальности, запаморочення та западання світу в темряву.
З рецензії Оксани Форостини, «Критика»
—❖ —
Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» створена мовою та образами, яких ви точно не зможете забути. Світ, який змальовує автор, — унікальний. На зміну комунізмові з його інформаційним дефіцитом до Росії прийшла нова ідеологія — розважальне телебачення. Воно замінило справжню політику, економіку, дипломатію і людські взаємини. Герої, яких воно створило, реальніші від людей з вулиці. Сучасна Росія — це «Шоу Трумена», де героями є 140 мільйонів осіб, але вони ще не знають, що кожне шоу має фінал.
Євген Федченко, Директор Могилянської школи журналістики Національного університету «Києво-Могилянська академія», співзасновник StopFake
mazay про Arladaar
18 11
Жеке сегодня, как минимум, под 70. Так что Аня могла бы быть Жекиной внучкой. Тем более, что писал, всё-таки, мужчина. Или диктовал!
Олег Макаров. про Максимушкин: Бомбардировщики (Альтернативная история)
17 11
строители коммунизма и последователи национал-социализма решили объединиться" ... вот это аттракицон срывания всех и всяческих масок
Удивительно, что автор не привлечён до сих пор ни по какой статье
mysevra про Панов: Яр(к)ость [litres] (Социальная фантастика)
17 11
Хорошо, но преследует ощущение, что это компиляция старых текстов и идей, вплоть до того, что начинаешь заранее узнавать ещё не прочитанные диалоги и сюжетные повороты. Продолжение не заинтересовало. Оценка: хорошо
mysevra про Гитин: Эта покорная тварь – женщина (Психология, Эротика, Секс)
17 11
Читано давно, во времена босоногой юности. И впечатление произвело ошеломительное. Мерзкое, но ошеломительное. А сейчас бегло просмотрела: ну да, как в той притче, в которой кто за что подержал слона, тот так его и описал. ……… Оценка: плохо
Belomor.canal про Сэнсом: Соверен [Sovereign ru] (Исторический детектив)
16 11
Одна из лучших книг серии! Здесь ещё мерин Мэтью имеет кличку Предок, но в следующей книге будет по другому. Как именно? Читайте и узнаете! Оценка: отлично!
udrees про Мантикор: Город, которого нет 4 [СИ] (Фэнтези, Самиздат, сетевая литература)
15 11
По сравнению с предыдущими тремя книгами серии больше занимает поиск героем истины, своего пути. Боевых сцен достаточно немного, они есть и тоже имеют свою специфику, но идут не так непрерывно как в первых книгах. В целом ……… Оценка: хорошо