У роки Великої Вітчизняної війни гітлерівські загарбники, здійснюючи політику розорення і пограбування тимчасово окупованих ними районів, вивезли з Радянського Союзу величезну кількість матеріальних цінностей, в тому числі творів мистецтва.
Серед украдених фашистами унікумів була й знаменита янтарна кімната Катерининського палацу-музею у місті Пушкіно під Ленінградом.
Незабаром після закінчення війни стало відомо, що деталі оздоблення янтарної кімнати разом з іншими музейними експонатами за розпорядженням одного з найближчих поплічників Гітлера гауляйтера Еріха Коха відправлено до міста Кенігсберга (нині Калінінград). У перші післявоєнні роки було створено комісію по розшуках скарбів, украдених гітлерівцями. Комісія провела велику роботу, метою якої було повернення радянському народові його добра. Розшуки янтарної кімнати тривають і досі.
Влітку 1958 року обласна газета «Калининградская правда» надрукувала серію статей, в яких розповідалося про янтарну кімнату, її викрадення і розшуки. Потім побачив світ окремою брошурою нарис В. Дмитрієва «Дело о янтарной комнате» (Калінінградське книжкове видавництво, 1960 р). Ці матеріали знайшли широкий відгук серед читачів. До редакції газети, до видавництва, а також на адресу партійних і радянських органів Калінінграда надійшло і ще надходить багато листів. В них трудящі запитують про те, що являла собою янтарна кімната, просять докладніше розповісти про все, що пов'язано з нею, виявляють бажання допомогти в розшуках її.
Прагнучи відповісти на ці запитання, автори пропонують до уваги читачів повість «Таємниця янтарної кімнати».
Книга побудована на документальній основі. Автори її, учасники розшуків янтарної кімнати, використали численні архівні і музейні документи, в яких описується викрадений скарб і подається його історія, довідкові та монографічні матеріали з історії Кенігсберга, а також матеріали комісії по розшуках янтарної кімнати.
Користуючись нагодою, автори висловлюють глибоку подяку товаришам, які подали допомогу у збиранні матеріалів до книги. Особливо вдячні вони професорові Берлінського університету докторові Гергардту Штраусу (НДР), товаришеві Карлу-Хайнцу Вегнеру — головному редакторові журналу «Фрайє Вельт» («Вільний світ»), що його видає Товариство німецько-радянської дружби, а також завідуючій науковим відділом палацу-музею у м. Пушкіно Є. С. Гладковій.
м. Калінінград, січень 1961 р.
В. Дмитрієв, В. Єрашов
Barbud про Фонд: Агитбригада 1 [СИ] (Городское фэнтези, Попаданцы, Самиздат, сетевая литература)
14 01
Написано вроде и неплохо, но анахронизмы глаз режут - тут тебе в 1927 году и дуст, и "Либертанго", и "учебник по истории КПСС". И это я только половину книги одолел. Похоже, автор (или коллектив авторов) в реалиях тех лет ……… Оценка: неплохо
dolle про Пелевин: Круть [litres] (Современная проза)
14 01
Наверное не нужно рассматривать " Трансгуманизм " как цикл.Все книги концептуально разные , вызывающие разные вопросы и эмоции у читателя.После первой книги планка была поднята слишком высоко и у многих появились завышенные ……… Оценка: отлично!
Barbud про Берг: Война (Детективная фантастика, Самиздат, сетевая литература)
12 01
По сравнению с первой частью весьма затянуто и скучно. Размышлизмы и исторические справки совершенно заполонили текст и вынуждают читать по диагонали. Степан от книги к книге становится все глупей и глупей. И кстати - "...я, ……… Оценка: хорошо
behemmoth про Круз: В центре урагана (Социальная фантастика, Самиздат, сетевая литература)
09 01
Долго думал, писать ли отзыв или aut bene aut nihil. Но тем не менее.
"Ветер над островами" был, пожалуй, самой "взрослой" серией Андрея, в которой наконец-то хоть чем то была разбавлена набившая оскомину парадигма "война ……… Оценка: плохо
Barbud про Ларин: Прощай СССР (Приключения: прочее, Самиздат, сетевая литература)
09 01
Дочитал... Да, местами смешно, читать можно. Жаль, концовка какая-то невнятная - ГГ вкупе с заклятыми братьями по сверхразуму исчез ХЗ куда, вожатую и ненормального пионера - "кровь-кишки-распидорасило", итог лагерной "Зарницы" остался непроясненным))