Молодой криминалист Григорий Бова неожиданно становится участником фантастических событий. При загадочных и невероятных обстоятельствах исчезла ето возлюбленная. В результате настойчивых поисков Бова попадает к жителям многомерности. Перед ним открывается увлекательная и многоликая панорама внеземной жизни, преисполненной острыми космическими конфликтами, напряженной борьбы за красоту отношений, любви и подвига во имя блага мыслящих существ Безмерности. Такой основной философский и художественный пафос фантастического романа “Звездный Корсар”.
Читатель познакомится также с интересными характерами, станет участником сказочных событий, которые изображены в фантастической повести “Огненный всадник”.
Молодий криміналіст Григір Бова несподівано стає учасником фантастичних подій. При загадкових і неймовірних обставинах зникла його кохана. В результаті настійних пошуків Бова потрапляє до жителів багатомірності. Перед ним постає захоплююча і мінлива панорама інакобутнього життя, сповненого гострих космічних конфліктів, напруженої боротьби за красу відносин, любові і подвигу в ім’я блага мислячих істот Безміру. Такий основний філософський і художній пафос фантастичного роману “Зоряний Корсар”.
Читач також познайомиться з цікавими людськими характерами, стане учасником казкових подій, що змальовані в фантастичній повісті “Вогняний вершник”.
Впечатления о книге:
hnatt про Бердник: Вогняний вершник [Збірка] [uk] (Научная фантастика)
01 08
Відгук на повість "Вогняний вершник", яка озаглавлює цю збірку:
Віола, молодий вчений-астрофізик, являє собою чарівний синтез фізика та лірика. Прагнення до наукового пізнання у ній поєдналось із дитячою вірою в казку. Вона збагнула, що земна наука ще довго тупцюватиметься на місці, якщо буде ґрунтуватись на антропоцентризмі та закостенілій вірі у виключність земного життя. Вона не побоялась висміювання своїх сміливих гіпотез і, скориставшись нагодою, першою серед людей зробила стрибок до пост-людства та нового знання.
Слова: дитячий, по-дитячому зустрічаються майже на кожній другій сторінці цього невеликого оповідання. Вони використовуються як в позитивному значенні, позначаючи наївність та відкритість головної героїні, так і в поблажливо-негативному — для оцінки стану сучасного людства та його науки, таким чином автор не засуджує людство, а висловлює надію, що колись воно подорослішає.
Твір, незважаючи на невеликий об’єм, писався з 1967 по 1989 рік. І дуже тішить те, що автор таки дочекався того часу, коли в совєтській літературі впаде диктатура соцреалізму і йому не потрібно буде писати про КПСС, класову боротьбу та оспівувати комуністичний лад. Тому не бачимо у цьому оповіданні й згадки про комунізм та союз, хоч дія й відбувається в Україні, приблизно в той час, коли згідно лінії партії мало настати «світле майбутнє».
Дещо розчаровує повна відсутність опису процесу космічних польотів та будь-яких інших технічних деталей. Ось Віола злітає з космодрому, а ось одразу вона біля комети, наче до неї було летіти три хвилини. Технічній стороні питання автор зовсім не приділяє уваги. Згадуються лишень якісь атомні двигуни. Але з відсутністю описів футуристичної техніки доводиться миритись, тому що твір не про те. Олесь Бердник не тратить час та зусилля на фантазування про техніку майбутнього тільки для того, щоб його вигадки здавались смішними вже через 20 років. Бо навіть ті фантасти, які випередили свій час та передбачили якісь наукові відкриття чи технічні витвори, у чомусь іншому часто дуже сильно прогадують. Тут тобі штурмани зорельотів, які розраховують траекторії польоту на логарифмічних лінійках, і комп’ютери майбутнього, в яких носієм інформації є перфострічка, і фантазії про життя на Марсі, Венері та Меркурії... Тому автор завбачливо описує лише те, що ніколи не застаріє — людське прагнення до пізнання та саморозвитку, віру у незбагненне та бажання до нього доторкнутись.
Тут можна провести паралелі та водночас протиставити цей твір повісті Артура Кларка «2001: Космічна Одісея». Що в одному, що в іншому, герої летять крізь космос до загадкового об’єкту, і в кінці подорожі їх очікує прозріння, яке втім для решти людства загадки не розкриває. З іншого боку, Артур Кларк зосереджується більше саме на технічних деталях, і треба сказати, що йому майже точно вдалось не прогадати з прогнозами та не виглядати смішним у 2001 році. Олесь Бердник же заглиблюється у роздуми, переживання та мрії головної героїні, та ще й додає прекрасну історію кохання.
Більше читайте тут: http://goo.gl/2nVOQ
Lykas про Бердник: Вогняний вершник [Збірка] [uk] (Научная фантастика)
25 12
Читал именно эту книгу.
Жанр сам автор определяет как феерия. Перечитываю когда хочется отвлечься от грязи современного "ящика для промывки мозгов". Наивно написано - так это не научный трактат а сказка.
Бердник на русском читается хуже.
Sello про Стайрон: И поджег этот дом [Set This House on Fire ru] (Современная проза)
26 11
Захотелось по прочтении сравнить свое мнение с мнением двух-трех профессиональных критиков, тех, кто, так сказать, рекламирует произведение для определения его степени читабельности или, напротив, нечитабельности. Все потому, ……… Оценка: отлично!
alexk про Ленивая Панда
26 11
Это ж как надо было нарукожопить, чтоб до такого довести?
Олег Макаров. про Реванш
24 11
Феерическая чушь. Испанский стыд как он есть.
То есть, на самом деле написал Максимушкин, а стыдно почему-то мне
decim про Мейсон: Северный лес [litres] (Историческая проза, Современная проза)
24 11
Люто одобряю. Каких-то литературных открытий нет, просто отличная книга в отличном переводе. Отдельное спасибо за показ природы глазами не скучающего блогера, но лесного жителя и даже участника событий. Это сейчас редкость.
………
mysevra про Галь: Слово живое и мертвое (Языкознание, Литературоведение)
24 11
Книгу интересно читать сразу после «Поверженных буквалистов». Обе школы по-своему правы, но поражает другое – профессионализм, энциклопедические знания и общий уровень эрудиции, культуры, да и просто интеллигентности переводчиков тех времён. Оценка: отлично!
decim про Алеников: Невероятная подлинная история Горгоны медузы (Современная проза)
23 11
Ещё один с юморком пометил чужое, задрав заднюю ногу. На этот раз - греческий миф попал под, цитируя аффтара, золотой дождь.
Кстати, о Медузе. Как-то так вышло, что одновременно в сети появилась книга "I, Medusa", автор ………