Аннотация

Маленькі історії про життя, так само беззахисне і чесне, як відкрита долоня… Колись, до війни, старенькі бабусі чи улюблені тітоньки давали їм прості поради, як жити: любити себе, любити світ. Одначе тепер ці молоді жінки і юнаки, брати і сестри, рано посивілі чоловіки і самотні дружини стали мудрішими за своїх батьків, бо життя набуло для них особливої цінності. Бо в цьому житті – спогади про зустріч закоханих у світлій залі аеропорту імені Прокоф’єва, молитви до італійського святого про диво не для себе – для батьківщини, сміливість нарешті відкинути старі болісні стосунки, розуміння, що колись на святковій львівській площі Ринок ти випадково передбачив цю війну…

Впечатления о книге: